Библия - Обещанное Восстановление

2-е до коринтян

Розділ 1

1 Павло, з волі Божої апо́стол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої Церкви в Коринті, з усіма́ святими в ці́лій Аха́ї, —

2 благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої,

4 що в усякій скорбо́ті Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорбо́ті знахо́дяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих.

5 Бо поскільки намно́жуються в нас терпіння Христові, — так через Христа й поті́шення наше намножується.

6 Бо як те́рпимо скорбо́ти, то на вашу потіху й спасі́ння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих стражда́нь, які те́рпимо й ми.

7 А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі.

8 Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорбо́ту, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були́ ми обтяжені, так що ми не наді́ялися навіть жити.

9 Та самі ми в собі мали при́суд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,

10 що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й поклада́ємося, що й ще визволить Він,

11 як поможете ра́зом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма́, багато-хто дяку складали за нас.

12 Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас.

13 Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіва́юсь, що ви й до кінця зрозумієте,

14 як части́нно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала́, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.

15 І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благода́ть удру́ге,

16 і через вас перейти в Македонію, а з Македонії зно́ву прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпрова́дили.

17 Маючи за́дум такий, чи я чини́в легковажно? Чи те, що заду́мую, за тілом задумую, щоб було в мене і „Так, так“, і „Ні, ні?“

18 Але вірний Бог, що наше слово до вас не було „Так“ і „Ні“.

19 Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуа́н, і Тимофій, не був „Так“ і „Ні“, але в Нім було „Так“.

20 Скільки бо Божих обі́тниць, то в Ньому „Так“, і в Ньому „Амінь“, — Богові на славу через нас.

21 А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намасти́в, — то Бог,

22 Який і запечатав нас, і в наші серця дав завда́ток Духа.

23 А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи́ вас, не прийшов у Кори́нт дотепе́р,

24 не тому́, ніби ми беремо́ вла́ду над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, — бо ви всто́яли вірою!

Второе Послание коринфянам

Глава 1

1 От Павла, по воле Бога апостола Христа Иисуса, и от брата Тимофея. Церкви Божьей в Коринфе и всем святым в Ахаии.

2 Благодать и мир вам от Бога Отца и от Господа Иисуса Христа.

3 Благословен Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа, Отец милосердия и Бог всяческого утешения.

4 Он утешает нас во всех наших тяготах, чтобы и мы, в свою очередь, могли утешить других в их горе тем утешением, которым Бог утешает нас.

5 Ведь как умножаются наши страдания ради Христа, так умножается Христом и наше утешение.

6 Жизненные трудности мы переносим ради вашего утешения и спасения. Утешение, которое мы получаем, тоже дается нам ради вашего утешения. Оно поможет и вам стойко перенести те же страдания, которые приходится переносить нам.

7 Мы твердо надеемся на вас и знаем, что как вы разделяете с нами наши страдания, так разделяете и наше утешение.

8 Братья, я хочу, чтобы вы знали о том, что мы пережили в провинции Азия. Выпавшие там на нашу долю страдания настолько превосходили все наши силы, что мы потеряли надежду остаться в живых.

9 Казалось, что мы уже получили смертный приговор, но так было для того, чтобы мы научились полагаться не на себя, а на Бога, Который воскрешает мертвых.

10 Он избавил нас от смертельной опасности и впредь избавит. На Него мы надеемся, и Он спасет нас.

11 Только вы помогайте нам своими молитвами, чтобы многие возблагодарили Бога за то, что Он был так милостив к нам по их молитвам.

12 Мы хвалимся тем — и наша совесть может быть этому порукой, — что мы и в этом мире, и в особенности в наших отношениях с вами, поступали честно и искренне, и это нам было дано от Бога. Мы поступали не по «мудрости» этого мира, но по Божьей благодати.

13 Во всем, что мы вам написали, нет ничего, что вы, прочитав, не смогли бы понять. Я надеюсь, что, поняв нас до конца, —

14 а отчасти вы нас уже понимаете, — в День возвращения Господа Иисуса вы сможете хвалиться нами так же, как и мы вами.

15 Я уверен в этом и поэтому хотел бы сначала прийти к вам, чтобы вы дважды получили благодать.

16 Я собирался побывать у вас по пути в Македонию, а затем еще раз посетить вас на обратном пути, и тогда вы помогли бы мне отправиться в Иудею.

17 Может, вам кажется, что это решение было необдуманным? Или, может, я, как это водится у людей, говорю в одно и то же время то «да», то «нет»?

18 Заверяю вас перед Богом, Который верен: то, что говорю вам, я говорю без колебаний.

19 В Сыне Божьем Иисусе Христе, Которого вам возвещали я, Силуан и Тимофей, нет никакой неопределенности, в Нем всегда лишь только «да».

20 Все обещания Божьи подтвердились в Иисусе Христе! Поэтому и мы говорим через Него во славу Бога: «Аминь».

21 Бог делает и нас, и вас непоколебимыми во Христе. Он совершил над нами помазание

22 и запечатлел нас Своей печатью. Он вложил в наши сердца Своего Духа как залог того, что Он нам обещал.

23 Бог свидетель того, что лишь жалея вас, я до сих пор не приходил с наказанием в Коринф.

24 Мы не хотим повелевать вашей верой, нет, мы делаем все лишь для вашей радости, потому что вы твердо стоите в вере.

2-е до коринтян Розділ 1	Второе Послание коринфянам Глава 1
1 Павло, з волі Божої апо́стол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої Церкви в Коринті, з усіма́ святими в ці́лій Аха́ї, —	1 От Павла, по воле Бога апостола Христа Иисуса, и от брата Тимофея. Церкви Божьей в Коринфе и всем святым в Ахаии.
2 благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!	2 Благодать и мир вам от Бога Отца и от Господа Иисуса Христа.
3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої,	3 Благословен Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа, Отец милосердия и Бог всяческого утешения.
4 що в усякій скорбо́ті Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорбо́ті знахо́дяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих.	4 Он утешает нас во всех наших тяготах, чтобы и мы, в свою очередь, могли утешить других в их горе тем утешением, которым Бог утешает нас.
5 Бо поскільки намно́жуються в нас терпіння Христові, — так через Христа й поті́шення наше намножується.	5 Ведь как умножаются наши страдания ради Христа, так умножается Христом и наше утешение.
6 Бо як те́рпимо скорбо́ти, то на вашу потіху й спасі́ння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих стражда́нь, які те́рпимо й ми.	6 Жизненные трудности мы переносим ради вашего утешения и спасения. Утешение, которое мы получаем, тоже дается нам ради вашего утешения. Оно поможет и вам стойко перенести те же страдания, которые приходится переносить нам.
7 А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі.	7 Мы твердо надеемся на вас и знаем, что как вы разделяете с нами наши страдания, так разделяете и наше утешение.
8 Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорбо́ту, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були́ ми обтяжені, так що ми не наді́ялися навіть жити.	8 Братья, я хочу, чтобы вы знали о том, что мы пережили в провинции Азия. Выпавшие там на нашу долю страдания настолько превосходили все наши силы, что мы потеряли надежду остаться в живых.
9 Та самі ми в собі мали при́суд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,	9 Казалось, что мы уже получили смертный приговор, но так было для того, чтобы мы научились полагаться не на себя, а на Бога, Который воскрешает мертвых.
10 що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й поклада́ємося, що й ще визволить Він,	10 Он избавил нас от смертельной опасности и впредь избавит. На Него мы надеемся, и Он спасет нас.
11 як поможете ра́зом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма́, багато-хто дяку складали за нас.	11 Только вы помогайте нам своими молитвами, чтобы многие возблагодарили Бога за то, что Он был так милостив к нам по их молитвам.
12 Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас.	12 Мы хвалимся тем — и наша совесть может быть этому порукой, — что мы и в этом мире, и в особенности в наших отношениях с вами, поступали честно и искренне, и это нам было дано от Бога. Мы поступали не по «мудрости» этого мира, но по Божьей благодати.
13 Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіва́юсь, що ви й до кінця зрозумієте,	13 Во всем, что мы вам написали, нет ничего, что вы, прочитав, не смогли бы понять. Я надеюсь, что, поняв нас до конца, —
14 як части́нно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала́, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.	14 а отчасти вы нас уже понимаете, — в День возвращения Господа Иисуса вы сможете хвалиться нами так же, как и мы вами.
15 І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благода́ть удру́ге,	15 Я уверен в этом и поэтому хотел бы сначала прийти к вам, чтобы вы дважды получили благодать.
16 і через вас перейти в Македонію, а з Македонії зно́ву прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпрова́дили.	16 Я собирался побывать у вас по пути в Македонию, а затем еще раз посетить вас на обратном пути, и тогда вы помогли бы мне отправиться в Иудею.
17 Маючи за́дум такий, чи я чини́в легковажно? Чи те, що заду́мую, за тілом задумую, щоб було в мене і „Так, так“, і „Ні, ні?“	17 Может, вам кажется, что это решение было необдуманным? Или, может, я, как это водится у людей, говорю в одно и то же время то «да», то «нет»?
18 Але вірний Бог, що наше слово до вас не було „Так“ і „Ні“.	18 Заверяю вас перед Богом, Который верен: то, что говорю вам, я говорю без колебаний.
19 Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуа́н, і Тимофій, не був „Так“ і „Ні“, але в Нім було „Так“.	19 В Сыне Божьем Иисусе Христе, Которого вам возвещали я, Силуан и Тимофей, нет никакой неопределенности, в Нем всегда лишь только «да».
20 Скільки бо Божих обі́тниць, то в Ньому „Так“, і в Ньому „Амінь“, — Богові на славу через нас.	20 Все обещания Божьи подтвердились в Иисусе Христе! Поэтому и мы говорим через Него во славу Бога: «Аминь».
21 А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намасти́в, — то Бог,	21 Бог делает и нас, и вас непоколебимыми во Христе. Он совершил над нами помазание
22 Який і запечатав нас, і в наші серця дав завда́ток Духа.	22 и запечатлел нас Своей печатью. Он вложил в наши сердца Своего Духа как залог того, что Он нам обещал.
23 А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи́ вас, не прийшов у Кори́нт дотепе́р,	23 Бог свидетель того, что лишь жалея вас, я до сих пор не приходил с наказанием в Коринф.
24 не тому́, ніби ми беремо́ вла́ду над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, — бо ви всто́яли вірою!	24 Мы не хотим повелевать вашей верой, нет, мы делаем все лишь для вашей радости, потому что вы твердо стоите в вере.

Старий
завіт

Новий
завіт

2-е до коринтян

Розділ 1

Второе Послание коринфянам

Глава 1

2-е до коринтян

Розділ 1

Второе Послание коринфянам

Глава 1

Старий завіт

Новий завіт

2-е до коринтян

Розділ 1

Второе Послание коринфянам

Глава 1

2-е до коринтян

Розділ 1

Второе Послание коринфянам

Глава 1

Старий
завіт

Новий
завіт